Качур Ніна Володимирівна

Соціальний педагог – це педагогічний працівник, основна мета роботи якого полягає у забезпеченні соціально-правового захисту учнів закладу та попередженні впливу негативних соціальних чинників на формування та розвиток особистості дитини.

Він – соратник дитини, і його мистецтво полягає в тому, щоб не робити все за дитину, а залучати її до діяльності.

Завдання, які ставляться перед соціальним педагогом:

- вивчати та оцінювати особливості діяльності і розвитку учнів (вихованців), мікроколективу (групи чи колективу в цілому);

- досліджувати спрямованість впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу та джерела негативного впливу на дітей і підлітків;

- прогнозувати на основі спостережень та досліджень, спільно з практичним психологом, посилень негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливають на розвиток особистості учня чи групи; прогнозувати результати освітнього процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

- давати рекомендації (поради) учням (вихованцям), батькам, вчителям та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надавати необхідну консультативну соціально-педагогічну допомогу підліткам, які потребують піклування чи знаходяться у складних життєвих обставинах тощо;

- забезпечувати дотримання норм охорони та захисту прав дітей і підлітків, представляти їхні інтереси у різноманітних інстанціях (службі у справах дітей, ювенальній поліції, суді тощо);

- переконувати вихованців в доцільності дотримання соціально значимих норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя; сприяти попередженню негативних явищ в учнівському середовищі;

- брати участь у виховній роботі з питань профілактики проявів негативних форм поведінки у дітей та підлітків (паління, алкоголізму, наркоманії; підліткової злочинності тощо), пропаганди здорового способу життя, статевого виховання молоді;

- займатися профілактикою булінгу та мобінгу у дитячому середовищі, запобігати насильників проявам у сімейному оточені вихованців.

Соціальний педагог повинен постійно дотримуватися педагогічної етики, поважає гідність особистості дитини, захищати її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, пропагувати здоровий спосіб життя, постійно підвищувати свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру, надавати соціальні послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб учнів закладу;

- здійснювати соціально-педагогічний супровід освітнього процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально-незахищених категорій серед дітей та підлітків;

- сприяти соціальному і професійному визначенню особистості, дбати про професійне самовизначення та соціальну адаптацію;

- координувати діяльність й взаємодію усіх суб'єктів соціального виховання; сприяти соціально корисній діяльності дітей і підлітків;

- формувати демократичну систему взаємостосунків в підлітковому середовищі, а також серед дітей і дорослих, здійснювати соціально-педагогічний супровід дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей з метою попередження негативних проявів в поведінці, бездоглядності та випадків усіх форм домашнього насильства над дітьми;

- допомагати виявленню художньо-естетичних нахилів, розкриттю здібностей дітей та підлітків, сприяти участі учнів у суспільно-корисній діяльності, розкриттю їх здібностей, обдарувань вихованців через їх участь у естетичній, технічній, художній творчості;

- залучати громадські організації, творчі спілки, окремих громадян тощо до культурно-освітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої та інших видів роботи;

- проводити просвітницьку роботу з батьками або особами, що їх замінюють (індивідуальні бесіди, виступи на батьківських зборах).

У яких випадках звертатися до соціального педагога?

якщо у твоїй родині є проблеми, які тебе постійно турбують, заважають нормально вчитися та відчувати себе щасливим;

якщо хтось примушує тебе до вчинків, що суперечать нормам моралі, пригнічують твою гідність, а ти не знаєш як себе поводити у такій ситуації;

якщо ти відчуваєш, що тобі потрібна допомога лікаря або юриста, проте не наважуєшся звертатися до батьків;

і просто коли тобі здається, що всі інші відвернулися від тебе і ніхто тебе вже не зрозуміє...

Нормативна документація, якою користується соціальний педагог

у своїй діяльності:

І. Нормативно-правові матеріали та документи, психологічної служби:

- Етичний кодекс соціального педагога;

- Декларація про права людини;

- Конвенція про права дитини.

ІІ. Закони України, постанови Кабміну

- Конституція України;

- Закон України «Про освіту»;

- Постанова КМУ «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків»;

- Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».

ІІІ. Накази Міністерства освіти і науки України

- Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України;

- Про затвердження Типового положення про центри практичної психології і соціальної роботи;

- Про затвердження Положення про психологічний кабінет дошкільних,

загальноосвітніх та інших навчальних закладів;

- Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів, соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти і науки України.

IV. Листи Міністерства освіти і науки України та Департаменту освіти і науки ДОДА

V. Міжнародні, загальнодержавні та регіональні програми

VІ. Інші регламентуючі документи

Посадова інструкція практичного психолога навчального закладу.

Графік роботи, затверджений керівником закладу.

Інструкція з охорони праці на робочому місці для педагогів та працівників навчального закладу.

VІІ. Збірники нормативно-правових документів

НАПРЯМКИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

В ОСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ:

- психологічна підготовка до навчання;

- адаптація до умов перебування у освітньому закладі;

- організація роботи з дітьми, з сімей, які опинились в складних життєвих обставинах;

- професійне самовизначення;

- організація роботи щодо залучення дітей до гурткової та позашкільної діяльності;

- сприяння психологічному здоров’ю дітей, підлітків, батьків та педагогів.

попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків, насильницьких дій у родині та навчально виховному закладі;

- організація роботи з дітьми «групи ризику»;

- методична робота.

ВИДИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ:

- діагностична робота;

- прогностична робота;

- консультаційна робота;

- соціально-перетворювальна робота;

- профілактична (просвітницька) робота;

- навчальна діяльність;

- організаційно-методична робота;

- зв’язки з громадськістю.

Разом із практичним психологом та педагогічним колективом навчального закладу соціальний педагог:

- проводить консультації з учителем та іншими працівниками освітнього закладу з різних соціально-педагогічних проблем з метою сприяння покращенню умов життя та навчання учнів;

- організовує співробітництво з учителями та іншими спеціалістами освітнього закладу (психолог, дефектолог, лікар) при розробці індивідуальної стратегії і тактики допомоги дезадаптованим учням;

- надає допомогу в оцінці та аналізі дисциплінарних порушень учнів;

- бере участь у педрадах, батьківських зборах та нарадах, що стосуються соціально-педагогічного життя навчального закладу.

СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ УЧНІВ

НЕЗАХИЩЕНИХ КАТЕГОРІЙ

Охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

З метою виявлення дітей соціально-незахищених категорій, у навчальному закладі а саме:

- вивчення соціально-психологічних особливостей дітей та соціально-педагогічного впливу мікросередовища навчального закладу на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування, інтерв’ювання, тестування, аналізу документів тощо;

- захист прав та інтересів дітей, що здійснюється через дотримання положень міжнародних та вітчизняних нормативно-правових документів в умовах навчально-виховного закладу; захист прав дітей, що є представниками національних меншин; сприяння дітям та батькам в отриманні гарантованих їм пільг;

- виявлення дезадаптованих дітей, встановлення причин дезадаптації та надання їм необхідної допомоги;

- проведення просвітницько-профілактичної роботи з учнями та батьками;

- корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво в творчому розвитку особи та групи, які сприятимуть оволодінню підлітками новим досвідом, допомозі в розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє «Я», підтримці ініціатив окремого учня чи групи, створенні умов для самореалізації;

- стимулювання соціально-значимої діяльності учнів: залучення до діяльності дитячих та молодіжних організацій;

- залучення до занять у гуртках, секціях тощо;

- стимулювання та підтримка соціальних ініціатив учнів;

- вивчення особливостей життєдіяльності дітей в умовах сім’ї шляхом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім'ї, соціального інспектування та забезпечення за необхідності соціального патронажу та соціального супроводу сім’ї;

- організація моніторингу з метою своєчасного виявлення та вирішення соціально-педагогічних проблем дітей, батьків, педагогічного колективу;

- налагодження взаємодії з представниками педагогічного колективу, інших інститутів соціального виховання, громадськості.

Дитина сирота

Це дитина, у якої:

батьки померли;

мати померла, дані про батька у свідоцтві про народження дитини були записані за вказівкою матері.

Дитина позбавлена батьківського піклування

Це дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тому що:

батьки були позбавлені батьківських прав;

дитину відібрали у батьків за рішенням суду;

батьки визнані судом безвісті відсутніми;

батьки визнані судом померлими;

батьки визнані недієздатними;

батьки знаходяться в місцях позбавлення волі;

батьки знаходяться під вартою під час слідства;

батьки знаходяться у розшуку;

тривала хвороба батьків, яка зашкоджує виконанню батьківських обов’язків;

батьки невідомі.

Дитина - напівсирота

Дитина, в якої помер один із батьків.

Дитина з багатодітної родини

Дитина мешкає в родині, де виховується три та більше дітей до 18 років (зокрема, які знаходяться під опікою або піклуванням).

Дитина, яка постраждала в наслідок аваріїна ЧАЕС

Це дитина, у якої: батько або один з батьків мають статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджено посвідченням.

Дитина інвалід

Статус дитини з вадами надає медичний заклад (посвідчення).

Дитина з малозабезпеченої родини

Малозабезпечена родина - це родина, яка стоїть на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення та отримує там допомогу.

Дитина батька/матері учасника бойових дій

Статус дитини підтверджується посвідченням батьків, яке засвідчує що він був учасником бойових дій.

Дитина одинокої матері

Дитина, яку виховує тільки мати, тому що:

дані про батька у свідоцтві про народження дитини були записані за вказівкою матері; одинокі матері стоять у обліку в УПТСЗН та отримують там на дитину державну допомогу одинокої матері.

МЕТОДИЧНА СКАРБНИЧКА

ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ В КОНТЕКСТІ РОБОТИ

СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

Самогубство – (суїцид) це крайній вид аутоагресії, навмисне само позбавлення життя.

Виділяють 4 види самогубства:

егоїстичне;

апомічне;

фаталістичне;

альтруїстичне.

Егоїстичне самогубство – трапляється, коли індивід слабко пов'язаний із суспільством і живе, повністю від нього відокремлений.

Апомічне самогубство – результат неспроможності людини пристосуватися до швидких змін у суспільстві.

Фаталістичне самогубство – результат посиленого контролю групи над індивідом, якому стає нестерпною надмірна опіка.

Альтруїстичне самогубство – трапляється, коли особа відчуває надобов’язок і ставить інтерес групи (чи іншої особи) вище за власний.

Основні мотиви суїцидальної поведінки серед дітей та молоді:

Переживання образи, одинокості, відчуження.

Реальна або уявна втрата батьківської любові, незріле кохання, ревнощі.

Переживання, пов’язані зі смертю близьких, розлучення батьків.

Почуття провини, сорому, образи, незадоволення собою.

Страх перед ганьбою, глузуванням, приниженням.

Страх перед покаранням.

Любовні невдачі. Вагітність.

Почуття помсти, шантажу.

Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.

Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів тощо.

Наркотична чи алкогольна залежність.

Характерні причини підліткових самогубств:

домінування почуття безнадії та безпорадності;

підвищена чутливість до образи власної гідності;

максималізм в оцінках подій і людей;

невміння передбачити справжні наслідки своїх вчинків.

Характеристика відхилень у психічному розвитку дитини

Типи відхилень

Прояви відхилень

Порушення поведінки

Неслухняність, запальність, безвідповідальність, нахабство, ревнивість, нав’язливість, сварливість

Порушення особистості

Почуття неповноцінності, уникнення спілкування, тривожність, плач, надчутливість, депресія, боязливість, прагнення до усамітнення, несміливість, суїцидальні загрози

Незрілість

Розсіяність, незграбність, пасивність, марення на яву, млявість, сонливість, нервовий сміх, нездатність взаємодіяти зі складною дійсністю, втечі з дому, таємні крадіжки, некомпетентність

Асоціальні тенденції

Протиправна поведінка: прогулювання школи, прийняття асоціальними групами, участь у крадіжках.

Профілактична робота соціального педагога освітнього закладу з попередження суїцидальної поведінки дітей та підлітків

Виявлення дітей, які мають труднощі у навчанні, проблеми в поведінці й ознаки емоційних розладів:

бесіди з вчителями, класними керівниками;

спостереження в класах;

тестування, анкетування учнів;

переадресування до спеціалістів:

дитячого психоневролога;

психотерапевта;

в соціальні служби.

Робота соціального педагога з сім’єю, рекомендації щодо перебудови сімейних стосунків, стилю виховання.

Рекомендації вчителям про вибір індивідуального педагогічного стилю спілкування з дитиною.

Соціально-педагогічна просвіта вчителів та батьків:

соціально-психологічні семінари;

батьківські лекторії;

виступи на батьківських зборах;

індивідуальні консультації, бесіди, тренінгові заняття.

Робота з педагогічним колективом:

соціально-педагогічний консиліум чи спеціальна педрада, присвячена профілактиці суїцидів.

Індивідуальні бесіди, консультації з педагогами за результатами анкетувань, спостережень, рекомендації з вибору адекватних методів стосовно класу в цілому і окремих учнів.

Рекомендації батькам. Булінг.

Основні види шкільного цькування (булінгу)

Булінг (знущання, цькування, залякування) – це зарозуміла, образлива поведінка, пов'язана з дисбалансом влади, авторитету або сили. Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування. Хоча школи багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно справлятись із ним, батьки заздалегідь краще інших можуть навчити дітей запобігати проявам такої поведінки й зупиняти їх. Далі пропонуються поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу.

1. Вербальний (словесний) булінг

Що це таке:це словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).

Приклад:одна дитина каже іншій: «Ти дуже, дуже гладкий, просто як твоя мама».

Характерні ознаки: діти, які зазнали проявів вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось висловив на їхню адресу, і спитати, чи це правда.

Що необхідно робити: по-перше, вчіть своїх дітей поваги. За допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте їхню думку про те, що кожний заслуговує доброго ставлення, – дякуйте вчителям, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів.

Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова й дії розбишаки. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепись».

2. Фізичний булінг

Що це таке: фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

Приклад: з дитини привселюдно стягують штани, б’ють, блокують…

Ознаки: коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами й непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, удари, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі.

Що необхідно робити:якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з'ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв'язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати й час інцидентів, пов'язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їх дії. Не звертайтесь до батьків розбишак, щоб розв'язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Існують закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригувальні дії.

3. Соціальний булінг

Що це таке: соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.

Приклад: група учнів у класі обговорює як провести день у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому жодної уваги на однокласника, якого вони вирішили не запрошувати, роблячи вигляд, що його не існує.

Характерні ознаки: стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням долучатись до товариства однолітків, і більшим, ніж зазвичай, прагненням до самотності. Дівчатка частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути таким же сильним, як від фізичного насильства, і тривати значно довше.

Що необхідно робити: використовуйте вільний час, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на позитивні якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтесь на розвитку їхніх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання й позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.

4. Кіберзалякування, кібербулінг

Що це таке: кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.

Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах такий текст: «Петро повний невдаха. Чому хтось узагалі з ним спілкується?! Він же гей».

Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, чи буває при цьому сумною та тривожною. Навіть якщо вона читає неприємні повідомлення на своєму комп'ютері, у телефоні або планшеті, це може бути її єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є в дитини проблеми зі сном, просить вона залишитись удома й не ходити до школи чи відмовляється від улюблених занять.

Що необхідно робити: повідомлення образливого характеру можуть поширюватись анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку. Будьте обізнаними щодо популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що коли вона піддається кіберзалякуванню, то не повинна втягуватись, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про все вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати й час їх отримання. Повідомте про це у школу й Інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється й містить погрози та повідомлення явного сексуального характеру, зв'яжіться з місцевими правоохоронними органами. Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію (при цьому не варто сердитись і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто завдати комусь неприємностей та відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходи проти знущань, булінгу, особливо якщо насильство набуває важкі форми або постійний характер, зв'яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.

Рекомендації учням

Інтернет (від англ. Internet)— всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів.

Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми).

Одна із форм переслідування дітей та підлітків Кібер-булінг.

1. Кібер-булінг (кібер-знущання) - це віртуальний терор, найчастіше підлітковий. Отримав свою назву від англійського слова bull - бик, із спорідненими значеннями: агресивно нападати, ятрити, задирати, чіплятися, провокувати, дошкуляти, тероризувати, труїти. Кібербуллінг ще перекладають, як кіберзапугування.

2. Кібер-булінг, обмін короткими емоційними репліками між двома і більше людьми, розгортається зазвичай в публічних місцях Мережі. Іноді перетворюється у затяжний конфлікт (holywar - священна війна) .

Перепалки (флеймінг), повторювані образливі повідомлення, спрямовані на жертву (наприклад, сотні SMS на мобільний телефон, постійні дзвінки), з перевантаженням персональних каналів комунікації, нападки, постійні виснажливі атаки, поширення образливої та неправдивої інформації. Текстові повідомлення, фото, пісні, які часто мають сексуальний характер.

Наклеп (denigration), переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до аккаунт в соціальних мережах, в блозі, поштою, системі миттєвих повідомлень, або створює свій аккаунт з аналогічним нікнеймом і здійснює від імені жертви негативну комунікацію.

Самозванство (impersonation), отримання персональної інформації і публікація її в інтернеті або передача тим, кому вона не призначалася.

Кіберпереслідування, назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Зараз ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в Інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви.

ПАМЯТАЙ!

В Інтернеті, зокрема в соціальних мережах, повідомляй про себе лише ті факти, які допомагають цікавому спілкуванню. Додавай до ― друзів лише тих людей, яких знаєш в реальному житті.

Спілкування небезпечно:

Повідомляти свою адресу, номер телефону.

Додавати до ― друзів незнайомців

Викладати власні фотографії в загальному доступі Безпечно:

Повідомляти своє ім’я, вік

Говорити про свої захоплення та вподобання

Додавати до ― друзів однокласників, родичів, знайомих

Обмежити доступ до своїх даних лише для друзів

Знайомства Небезпечно:

Розповідати особисту інформацію про себе та батьків

Надсилати незнайомцям свої фотографії

Приймати запрошення зустрітись з віртуальними знайомими в реальному житті

Не вір усьому, що кажуть про себе віртуальні знайомі. Будь-хто може користуватися соціальними мережами, форумами, чатами, видаючи себе за іншого.

Безпечно:

Заводити нових друзів у мережі

Обговорювати з ними загальні цікаві теми (фільми, музика, хобі, спорт тощо)

Використовувати псевдоніми (ніки)

Спам – це масова розсилка шкідливих небажаних повідомлень. Вони засмічують електронну скриньку і можуть бути небезпечними для комп’ютера.

Небезпечно:

Відкривати повідомлення та вкладені в них файли від незнайомих людей

Відповідати на спам - повідомлення

Пересилати ― листи щастя по електронній пошті чи в соціальних мережах

Безпечно:

Використовувати окрему електронну адресу для реєстрації на форумах і т.д.

Видаляти всі підозрілі повідомлення від незнайомців

Налагодити спам-фільтр в поштовій системі

Перед тим, як завантажити файли з Інтернету (музику, фільм, картинку, програму чи навіть текстовий файл), краще порадитися з більш досвідченими користувачами Інтернету. Завантаження деяких файлів може бути незаконним чи небезпечним тобто може ― заразити комп’ютер вірусами.

Небезпечно:

Завантажувати та встановлювати програми без дозволу батьків Завантажувати фільми, музику без дозволу батьків

Відкривати та завантажувати файли, вкладені у повідомлення незнайомців

Завантаження безпечно:

Завантажувати файли лише з дозволу та під наглядом батьків

Кiлькiсть переглядiв: 697

Коментарi

  • Лукьяненко

    2017-08-27 17:13:20

    Уважаемая Ирина Анатольевна здравствуйте пожалуйста не откажите в моей просьбе Я работаю в кафе г Феодосии и посудомойкой у нас также работает женщина которая училась в школе -интернате номер 3 города Марганца с1984 по1992год фамилия у нее была БЕДА Мария Ивановна она с 1977 года рождения У нее проблема с пальцами рук по вашей вероятности у нее была какая-то инвалидность по которой она и попала в этот интернат Ей очень тяжело приходится сейчас в 40 лет она имеет замечательную семилетнюю дочку и мужа...

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.